Початок українського карильйонного мистецтва

У грудні 2006 року на подвір’ї Київської дитячої Академії мистецтв у циклі «Різдвяні вечори» уперше прозвучали дзвони пересувного карильйону братів Сергія Володимировича та Леоніда Володимировича Ботвінко. Цей інструмент – перший і до цього часу і єдиний в Україні пересувний карильйон. Концерт відбувся за творчої ініціативи і підтримки ректора Київської дитячої академії мистецтв Михайла Івановича Чембержі.

Юні студенти факультету музичного мистецтва КДАМ під керівництвом викладача Академії кандидата мистецтвознавства Ірини Володимирівни Рябчун виконали на цім унікальнім інструменті яскраву концертну програму з творів, спеціально підібраних і адаптованих для карильйону. У інтерпретації талановитої юної студентки Марійки Гуріної переконливо і віртуозно прозвучала складна фуга Й.Себастьяна Баха, а її однокурсниця – Катерина Скіпор вразила слухачів тонким інтонуванням твору М.І.Чембержі «Ранкова пісня над річкою». Серед іншого, їх викладачка – І.В.Рябчун познайомила аудиторію з маловідомим твором нідерландського композитора XVII століття – «Варіаціїями на тему пісні «Фортуна» у власнім аранжуванні для карильйону. Завершуючи концерт, Ірина Володимирівна на прохання слухачів заграла власну імпровізацію за мотивами пісні І.Шамо «Києве мій», вразивши публіку несподіваними тембровими ефектами дзвонів і новим звучанням популярного твору.

На концерті був присутній тодішній директор Бельгійської Королівської школи карильйону Йозеф Віллем Хаазен. Під час урочистого приймання з нагоди події згаданий всесвітньо відомий карильйоніст дав найвищу оцінку звучанню дзвонів інструменту. Він також схвально відгукнувся на ініціативи Київськії дитячій Академії мистецтв Академії по розвитку карильйонного мистецтва на Україні і висловив упевненість в успішності таких починань в українському навчальному закладі. Він ознайомив І.В.Рябчун із першим томом власної збірки творів у аранжуванні для карильйону, виданої Бельгійською королівською школою карильйону у співпраці з Санкт-Петербурзьким університетом. Постійно проявляючи увагу до професійного зростання карильйоністки, кількома роками пізніше подарував Ірині Володимирівні чотири частини видання посібника і спонсорував її навчання грі на карильйоні на факультеті історичного виконавства на клавішних інструментах (органі, клавесині, карильйоні) Санкт-Петербурзького університету. Тоді ж І.В.Рябчун уперше виступила у концертах на карильйоні Петропавлівської фортеці. Й.В.Хаазен схвально відгукнувся на особливості репертуару карильйоністки і її манеру виконання, відзначивши звучання «Лебідя» К.Сен-Санса, Етюду-картини С.Рахманінова «Ярмарок», а також її власний твір «Лелеки».

Мистецтво гри на карильйоні є новою галуззю вітчизняного музичного виконавства. Карильйон (фр. carillon — «дзвін в усі дзвони») — ударний музичний інструмент, що являє собою набір точно налагоджених дзвонів керованих спеціальною паличковою клавіатурою, яка називається «фламандською педаллю». Як зазначає нинішній директор Бельгійської Королівської школи карильйону, назва інструменту походить від латинського quadrillion – набір з чотирьох (дзвонів). Нині, за статутом Всесвітньої федерації карильйону, одним із керівників якої є Кезарт, кількість дзвонів у карильйоні має бути не меншою ніж 23. Виключення стосовно кількості дзвонів можливе лише для інструментів, створених до 1940 року. Такі інструменти вважаються «історичними карильйонами».

Дзвоновий інструмент пройшов багатовіковий шлях становлення, дійшовши до сучасного вигляду і якості. Тому лише за наявності «фламандської педалі» він може розкрити багатство тембрових і динамічних відтінків, особливий спосіб звуковидобування при специфічній грі кулаками, а також передати особливості інструментальної фактури, яка складалася у творчості видатних карильйоністів упродовж століть.

Протягом етапу становлення, пересувний карильйон братів Ботвінко звучав не тільки у Києві, але і у Львові, Гошівському та Крехівському монастирях, надаючи особливого настрою багатолюдним культурним та релігійним заходам. На деяких з них, зокрема, на урочистім запаленні вогнів новорічної ялинки 2012 року кількість присутніх рахувалася десятками тисяч осіб. На початку липня 2014 року карильйон вкотре почули у Національному історико-культурному заповіднику Софія Київська. Серед драматичних подій сьогодення ніби повернулися незабутні настрої літніх сезонів «Чарівного карильйону» 2007- 2012 років. Натомість, на цей раз карильйонні концерти були співзвучними з вимогами сьогодення й закликали до підтримки постраждалих на сході України. Унікальна атмосфера концертів просто неба подарувала особливі відчуття урочистості й водночас розкутості та затишку. Для таких акцій карильйон підходить, мабуть, більш ніж будь-який музичний інструмент. Його потужність і мелодійність здатні заповнювати великі простори без будь-яких втрат повноцінного тембрового звучання.

Дворічна перерва карильйонних концертів у заповіднику Софія Київська була спричинена «зміною формату» інструмента, який врешті-решт набув остаточного довершеного вигляду: до п’ятдесяти темперованих дзвонів, відлитих на нідерландській фабриці «Петіт енд Фрітсен», додалася необхідна автентична клавіатура — «фламандська педаль». Вона складається з невеличких дерев’яних кийків і прямокутних педальних клавішів. Власники дзвонів — брати Сергій Володимирович та Леонід Володимирович Ботвінки — зробили цю клавіатуру у власнім цеху, суворо дотримуючися загальноприйнятих міжнародних стандартів. Нині сигнал від клавіатури до дзвонів передається за допомогою електромагнітів, утім, незабаром, інструмент матиме також механічний спосіб передачі, який є для нього більш природним.

Сьогодні в Україні існує три подібні інструменти: найпершим є збудований 2001 року карильйон Михайлівського Золотоверхого собору; дзвони вищезгаданого, єдиного в країні пересувного карильйону, як вже згадувалось, було укомплектовано 2007 року; наймолодший карильйон було освячено рік тому в прикарпатському Гошівському греко-католицькому монастирі. Крім того, в Україні останнім часом з’явилася чимала кількість баштових годинникових курантів, які за походженням — історичні предки карильйонів.

Яким чином куранти перетворилися на самостійний музичний інструмент? Означення проміжків часу відбиванням певної кількості ударів дзвонів упродовж часу змінилося програванням невеличких мелодій. Закріплені на величезнім металевім барабані, який обертався, невеличкі штифти у певних проміжках часу били по певних дзвонах з усього набору, виграючи улюблені мелодії містян. Утім, на деяких баштах, за браком таких масивних і дорогих барабанів, набором дзвонів керував дзвонар-музикант. І саме спеціальний «підбір» чотирьох дзвонів — «квадрилліон» — зафіксовано в назві інструмента. «Співочі башти», з яких лунали чарівні мелодії дзвонів, починаючи від ХVII століття, були чи не найяскравішими серед ознак процвітання європейських міст. У «новітні часи», хоч як це дивно, інтерес до старовинної дзвонової музики, попри науково-технічний прогрес, повернувся новою силою. Особливо яскраво він виявився в православних країнах, де традиційно поширені нетемперовані дзвони. Не стала винятком і наша країна.

Великий внесок у розвиток світового карильйонного мистецтва зробила вже згадана нідерландська фабрика «Петіт енд Фрітсен» і особисто її останній власник Франк Фрітсен. Саме цій дивовижній людині українці мають бути вдячними за два найкращі карильони — пересувний і гошівський. Пан Фрітсен неодноразово приїздив до України, співпрацюючи з братами Ботвінками. Минулого літа він був присутній на урочистостях з нагоди освячення Гошівського карильйону і був удостоєний почесної грамоти від Патріархату Української греко-католицької церкви. Тоді ж Франк Фрітсен став одним із спонсорів, завдяки яким змогла продовжити професійне навчання грі на інструменті українська карильйоністка Ірина Рябчун.

Так сталося, що вперше кияни почули оновлений карильйон братів Ботвінків під час урочистої церемонії освячення церкви Святого Миколая, Виступи Ірини Рябчун транслювали найбільші українські телеканали, зокрема каналами «Інтер» та «1+1». У пам’ять про загиблих героїв України цю церкву відкрили на території Київського політехнічного університету. Вже тоді, серед тривалих передзвонів, їхню увагу привернуло звучання на карильоні лемківської пісні «Пливе кача» і молитва за Україну «Боже великий, єдиний» Миколи Віталійовича Лисенка. Натомість у концертах на подвір’ї Софії Київської прозвучали, серед іншого, твори, пов’язані з історією карильйонної музики. Серед них — п’єси з карильйонної книжки Йогана Грейтерса (1746), обробка фламандської народної пісня «Карильйон із Дейнкерке», Прелюдія Я. ван Ойка. Слухачі почули й свої улюблені мелодії творів Й.Баха, Л.Боккеріні, В.Моцарта і власні твори Ірини Рябчун, серед яких були і вже знайомі українцям «Лелеки» та «Ярославна», які вкотре привернули увагу драматизмом звучання і своєрідністю трактування української манери.

Досить несподіваним, але переконливим у творчих здобутках виконавиці є поєднання натурального звучання старовинного за походженням інструмента із сучасними електронними технологіями музичного супроводу. У спеціально створених для супроводу карильйону фонограмах Ірина Рябчун використовує необмежені можливості віртуального оркестру. В результаті слухачі по-новому відкривають для себе твори класичної і популярної музики. Великй успіх має, зокрема Ave Maria Ф.Шуберта, «Лебідь» К.Сен-Санса. Космічне звучання «Щедрика» М.Леонтовича настільки вражає аудиторію, що І.Рябчун за наполегливими проханнями слухачів у багатьох концертах виконувала твір декілька разів. Нинішні концерти Ірини Рябчун мали благодійну мету збору коштів для постраждалих від воєнних дій на сході України. Крім того, виконавиця взяла участь у фестивалі, який відбувся у Софії Київській наступного дня. Після цього карильйоністка прямо звідти вирушила до Гошева, де на запрошення місцевої греко-католицької громади заграла концерт карильйоної музики на честь Свята чудодійної ікони Гошівської Богоматері. За декілька тижнів Ірина Рябчун також виступала на відкритті пам’ятнику загиблим воїнам Небесної сотні біля Педагогічного Університету імені. М.Драгоманова.

Цього року виконавиця брала участь у майстер-класі та серії концертів, що відбувалися на найвідоміших «співочих баштах» Бельгії та Нідерландів, організованого на базі Бельгійської Королівської школи карильйону міста Мехелен. Нині вона удосконалює свою гру на карильйоні у згаданій школи під орудою видатних карильйоністів Едді Мерьєна та Куна Кезарта.


Фатіма Татарлі