Пленер-екскурсія по рідному місту

25 квітня 2015 року для юних студентів факультету образотворчого мистецтва Академії відбувся навчальний пленер-екскурсія по рідному місту.

Метою проекту було:
- знайомство з історією та культурою міста, з історичними та культурними пам'ятками, архітектурними шедеврами та національними святинями;
- збір матеріалів для подальшої творчої роботи: знання, враження, замальовки та фотографування;
- проведення навчального пленеру під керівництвом викладачів факультету.
У проекті взяли участь 23 юні студенти 1-10 курсів, викладачі та педогоги факультету.

Екскурсійно-пізнавальну програму для юних студентів провела туристична компанія «Колокрай». Програма включала: оглядову екскурсію по місту, відвідання Володимирського собору та організацію огляду Софійського собору у супроводі місцевого гіда.

Велике зацікавлення у юних студентів викликала розповідь про історію розпису Володимирського собору. З розповіді гіда вони дізналися, що проект оформлення та оздоблення собору створив один із найкращих знавців давньовізантійського та давньоукраїнського мистецтва, археолог, перший у Росії професор мистецтвознавства Адріан Вікторович Прахов, котрий запросив до розписів Свято-Володимирського собору Віктора Васнецова, Михайла Нестерова, Павла Свєдомського, Вільгельма Котарбінського та деяких інших художників.

Першим із них переступив поріг Свято-Володимирського собору Віктор Михайлович Васнецов, котрий прибув до Києва у 1885 році вже досить відомим художником. Художнику, щиро закоханому в романтичну старовину, сховану в сивій давнині легендарну історію придніпровських слов'ян, не важко було проникнутися реаліями володимирівських часів, зрозуміти світоглядні й духовні зміни тих, хто пройнявся християнською вірою та прокладав шлях народу до світлих духовних ідеалів. Саме тому такими проникливими постали на стінах Свято-Володимирського собору руські подвижники православ'я. Тут — святі рівноапостольні Ольга і Володимир; Нестор-літописець і український іконописець Аліпій; печерський затворник, а згодом —єпископ Новгородський, святий Микита; святі апостоли Андрій Первозванний і Павло; перші українські святі Борис і Гліб, Михайло Чернігівський. Ці та інші портрети, написані на колонах собору, правдиво відтворюють історію християнства. За кожним із цих портретів не тільки подвижницьке життя, але й яскрава сторінка історії української духовності.

Віктор Васнецов відтворив у соборі найзначиміші сюжети біблійної історії та найголовніші події з життєпису святого рівноапостольного київського князя Володимира. Центральною ж роботою художника, довкола якої склалася композиційна система художнього оформлення собору, стало монументальне зображення на запристольній стіні абсиди Богоматері з Немовлям. Не багато є у світі зображень Богоматері, подібних до Васнецовського за емоційністю і красою, хіба що знаменита «Сікстинська мадонна» Рафаеля.

У своїх роботах Віктор Васнецов тонко інтерпретував стилістичні особливості давньовізантійського іконопису (зокрема в деталях одягу, виразах очей, композиційному розміщенню фігур), поєднавши сакральну ірреальність з виразною, романтизованою правдою життя. Кожна робота художника у Свято-Володимирському соборі позначена не тільки досконалою професійною майстерністю, дивним поєднанням простоти форм з гармонійною красою кольорів, вмінням розкрити той чи інший сюжет, справжньою релігійною проникливістю, духовним осмисленням біблійних та історичних сюжетів. Помічниками Віктора Васнецова були українські художники Микола Пимоненко, Сергій Костенко, Володимир Менк, Віктор Замирайло, згодом визначний сценограф.

Другим талановитим художником, який розписув Свято-Володимирський собор, був Михайло Нестеров — на той час ще дуже молодий і малознаний у мистецькому світі живописець.

Велика кількість картин та портретних зображень у Свято-Володимирському кафедральному соборі належать Вільгельму Котарбінському і Павлу Свєдомському. Зараз це малознані широкому загалу художники, але у вісімдесятих роках XIX століття імена Свєдомського і Котарбінського були досить відомими в Європі — їхні твори купували навіть такі вимогливі колекціонери, як Павло Третьяков. Визнання і популярність художникам принесли насамперед монументальні полотна на теми античної та римської історій, які вони виставляли в найзначніших мистецьких та духовних центрах Європи - Римі, Дюссельдорфі, Празі, Варшаві, Санкт-Петербурзі.

У Свято-Володимирському соборі вдалося реалізувати свій талант в орнаментуванні стін видатному художнику Михайлу Врубелю. Його творчості належать найцікавіші й найдинамічніші орнаменти в соборі. Декор Михайла Врубеля виділяється не тільки динамічною ритмікою і пластикою ліній та кольорової гами, але й містичністю, екзальтованістю; несе у собі елементи не тільки символічності, але й сакральний зміст.

Наступним справжнім культурним потрясінням для юних студентів став ансамбль Софії Київської – пам'ятка української архітектури та монументального живопису ХI—XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі; одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Це — цілий всесвіт, який мало кому вдається осягнути з першого разу.

Собор Софія Київська, премудрості Божої, митрополія була закладена Ярославом Мудрим в 1017 році. Центральний купол і головний вівтар собору Софія Київська були прикрашені мозаїками; інші частини храму, а також стовпи галерей і ніші на фасадах — фресками. Збереглися і через століття дійшли до нас 260 кв.м. мозаїк та 3 тисячі кв.м. фресок. Ефект від настінних зображень посилювали мозаїчні підлоги, різьблена мармурова передалтарна перешкода (іконостасів тоді ще не робили), мармурові пороги та колони, різьблені шиферні парапети другого поверху. Відвідувачі Софіївського собору в Києві також вносили свій вклад у його оформлення, залишаючи на стінах численні графіті. 300 графіті на стінах собору свідчать про високий рівень грамотності Київської Русі XI століття.

Свята Софія Київська — це нескінченне джерело творів мистецтва, до якого приходять історики і туристи, щоб помилуватися дивом візантійської і давньоруської архітектури. Кожного, хто переступає поріг Софіївського собору в Києві, вражає величиною фігура в центральній апсиді — фігура Святої Діви Марії, що молиться — Оранта. Висота мозаїки 6 метрів. Мозаїка складена з кам'яних і скляних пластинок різних кольорів та відтінків (близько 177 відтінків різних кольорів). Мозаїки, на яких зображена Євхаристія і Батьки Церкви, вражають своєю збалансованістю. Центральна апсида і купол собору Софія Київська прикрашені мозаїками, стіни собору розписані фресками.

Натхненні насиченою екскурсійною програмою, юні студенти плідно та з ентузіазмом працювали на пленері, який відбувся на території Софійського собору: кожен з них створив справжній художній шедевр. Пленер відбувся за програмою декана факультету образотворчого мистецтва, народного художника України Ніколайчук Наталії Іванівни. Заняття провели викладачі факультету Монсєвич Віолетта Вікторівна, Соловйова Ольга Борисівна, Чембержі Дар’я Андріївна. Роботи, виконані в ході пленеру, демонструвались для широкого огляду в органному залі Академії.

Фотографії про хід екскурсії та пленеру можна переглянути в розділі Новини, за посиланням: Пленер-екскурсія «Софія Київська».

Гостілова С.П.,
працівник деканату факультету образотворчого мистецтва